Rmk Mykolaiv

Доки

Ти знаєш, що ти – людина?

На вічну пам’ять котляревському

Просниться чорний сон

Коли помрем і заростем квітками

Світає край неба палає

Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом

Над руїнами

Квітка сонця

Я заховаю в серці україну

Мені однаково

Не покидай мене

Я кличу тебе

Інакше плачуть хмари

Плаче небо, вкрите хмарами

Менi здається, що живу не я